Це відгуки людей, чиє життя змінилося з приходом до спільноти "Анонімні Алкоголіки"
Я почала пити в 16 років, і на той момент мені здавалося, що я повністю можу контролювати випите і так буде завжди. Молодіжні компанії, багато випивки, сміх та розмови до ранку – все здавалося нестримним та нескінченним веселощами.
Але вже до 20 років прості пиятики перетворилися на спосіб життя. Вранці було так погано від спиртного, що мені хотілося похмелитися, щоб просто підвестися з ліжка. Навчання я покинула, з роботою не складалося, постійно відчуваючи запах перегару, мене просто виганяли, кому потрібні співробітники під градусом?
Поступово, один за одним від мене відверталася друзі та близькі, а я скочувалась все далі і далі, не виходячи із запої по кілька тижнів. Одного чудового дня, прийшло розуміння, що більше не залишилося нічого, заради чого хотілося б жити.
І тоді було ухвалено рішення – треба кинути пити! Виявилось, що це вже не так просто. Я давала обіцянки собі та іншим ніколи не пити, кодувалася, навіть пробувала лікуватись медикаментозно, але ефекту не було. Минало кілька місяців, і я починала бухати, як раніше.
Знайомі порадили мені спільноту Анонімних Алкоголіків, то я потрапила на групу Апельсин! Якщо чесно, я тоді не вірила, що на Землі є сила здатна мені допомогти, але я вже рік твереза. Найдивовижніше, що сьогодні я почуваюся по-справжньому щасливою та вільною.
Євгенія.
Представлюсь традиційно, як у нас прийнято: мене звуть Слава, я алкоголік.Вже в дитинстві я періодично вживав алкогольні напої, щоб уникнути реальності - складної та скандальної сім'ї в якій я ріс. Труднощі через алкоголь почав відчувати у 17-18 років.
До 30-ти років проблема почала набувати масштабів і довелося пробувати різні способи лікування від алкогольної залежності. Я знаходив для себе допомогу в різних духовних течіях, але рано чи пізно все одно траплялися зриви, залежність поверталася і починалося знову. Алкоголь зробив мене ходячою проблемою – для себе та інших. Руйнувалося все до чого я торкався: починаючи з особистої та професійної сфери, закінчуючи здоров'ям. Я потрапляв в аварії, ламав ноги, отримував травми, страждала нервова система. Жити довго не збирався, тож нічого й не планував – це був такий спосіб життя. Один із героїв Войновича, молодий солдат, відповідаючи на запитання про життєві плани, сказав: «Років до сорока доживу, а потім повішуся». Ось приблизно така стратегія була і в мене.Я безперечно страждав, як і мої близькі.
У відчаї та пошуку виходу прийшов на групу «Апельсин», яка знаходиться в Голосіївському районі, якраз неподалік будинку. Так почалася моя тверезість. Скажу без жодного перебільшення, що всі місяці без алкоголю дуже щасливі. Хоча перший тиждень тверезості був дуже важким, ось уже п'ятий місяць я живу без жодної «тяги» і бажання випити, без жодних труднощів, говорю чесно! .
Привіт, мене звуть Міша, і я алкоголік. Мій прихід до спільноти був, тоді, коли я став чоловіком, що абсолютно опустився, середнього віку. На мені були порвані сандалії, ноги повністю відморожені, на обличчі набряклості, одним словом – запущена стадія алкоголізму.
Тут я зустрів людей, які прийняли мене таким, яким я є. У спільноті мені не лише допомогли залишитися тверезим, а й дали стимул стати абсолютно іншою людиною. За три роки мого нового життя все перевернулося з ніг на голову: я не тільки знайшов роботу, але й став керівником, уже рік у мене стосунки із прекрасною дівчиною, ми плануємо сім'ю, є житло та кошти, щоб будувати майбутнє.
Приходьте на групу Апельсин, і я докладніше розповім свою історію, можливо, мій досвід стане корисним і вам. А ще можу сміливо сказати, що на групі Апельсин найкрасивіші дівчата!
Привіт мене звати Марина, і я алкоголік. Мені 34 роки, і з 15 років я вживала алкоголь, відчуваючи незрозумілу потяг після першої випитої чарки. Так я котилася похилою і вже до 30 років втратила роботу, кохану людину, сім'ю.
Найголовніше – я втратила інтерес до життя і не бачила в ньому жодного сенсу. Я була розчарована у собі і впевнена, що не зможу жити як нормальні люди. До 32-го усвідомила, що справжній алкоголік і вирішила боротися з цією проблемою: пробувала кодуватися, їздила до Катюжанки, зверталася за допомогою до лікарів. Тверезості вистачало на пару місяців, а потім все за новою.
Торік дізналася про АА та потрапила до Апельсину. Тут люди повернули мені надію та бажання жити. На сьогодні я роблю все, що мені каже мій наставник і відчуваю не лише інтерес до життя, а й радість кожного дня. Якщо я виконую певні дії, то я маю найголовніше - гарантія тверезості.
